Здоров`я і хвороба

предмет валеології - індивідуальне здоров`я людини, його механізми. Проаналізуємо більш конкретно цю категорію.

Здоров`я і хвороба основні категорії наукового пізнання в медицині. Так як це пов`язано з людиною, які проживають в суспільстві, то ці категорії мають медико-соціальний характер, тобто здоров`я і хворобасоціально детермінований стан людини. Але вони мають чітку основу, так як природа людини біологічна, а суть соціальна (Людина не може розвиватися поза соціумом. Всі свої потреби вона реалізує через функції фізіологічних систем і все соціальне не реалізується без біологічного (наприклад, мислення базується на рефлекторної діяльності головного мозку).

Таким чином, біологічна природа людини реалізує її соціальну сутність.

Хвороба - це патологічний процес. Хвора людина втрачає активну самостійність у реалізації своєї життєвої установки, втрачає оптимальний зв`язок із середовищем і навколишнім її соціумом. Хворі ба є пріоритетом медицини, її теоретичної і практичної сторони. Медицина займається саме хворою людиною, а не її здоров`ям. Вона виліковує людину, повертаючи йому здоров`я. Але, маючи конкретний предмет наукового пізнання (хвороба), медицина не може забезпечити досягнення високих показників здоров`я населення.

Відомо що хвороба як категоріямедіціни має конкретне, доступне опис: назва, особливості розвитку, симптоматика, діагностика, поширеність, лікування і т.д. Цього не можна сказати щодо здоров`я.

Згідно В.П. Куликовим, індивідуальне здоров`яце відсутність хвороби, здоров`я як норма і здоров`я як успішне пристосування.

Здоров`я - абстрактно-логічна категорія, яка може бути опи сана різними модельними характеристиками.

Якщо при обстеженні пацієнта лікар не знаходить ознак хвороби, то ставить діагноз "здоровий". Але такий висновок досить сумнівний. Наприклад, початкові стадії атеросклерозу або злоякісних новоутворень не проявляються симптоматично, а фактично людина вже хвора. Інший приклад, один і той же чоловік за станом "норми" може працювати бухгалтером, вчителем, але не пілотом, водолазом. Справа в тому, що "фізіологічна норма", ще не відображає стан здоров`я. Принцип "норми" не може бути використаний і з тієї причини, що сьогодні можна говорити про різні рівні здоров`я в абсолютно здорової людини. Так, наприклад, в висококваліфікованого спортсмена після фізичного навантаження анаеробного характеру (робота максимальної і субмаксимальної потужності) рН крові досягає 7,0, але це не аргумент, щоб говорити про патологію. Тому правомірно говорити про здоров`я як динамічний стан, що дозволяє проявитися як можна більшій кількості видоспецифічний функцій при економному витраті біологічного субстрату, тобто здоров`яце здатність індивіда проявляти свої біологічні та соціальні функції.

Згідно М.М. Амосовим, який ввів поняття "кількість здоров`я", здоров`яце максимальна потужність органів і систем при збереженні якісних фізіологічних меж їх функцій.

На думку В.В. Підвисоцького (одного із засновників патофізіології) не існує абсолютного здоров`я і абсолютної патології, тому що між ними є безліч зв`язків і переходів. А.А. Богомолець сформулював поняття про єдність норми і патології. Це можна продемонструвати прикладом системи сполучених посудин: чим більше здоров`я, тим менше можливості для хвороби і навпаки.

Між станом здоров`я та хворобою існує перехідний, або "третій стан", який додатково ділять на предболезни і недемонстративні патологічні процеси.

Головна ознака передхворобі можливість розвитку патологічного процесу внаслідок зменшення резервів здоров`я, коли кількісні зміни переходять в якісні.

Є два підходи до визначення індивідуального здоров`я адаптатівний і креативний.

Лікар-натуропат Герберт Шелтон дає таке визначення здоров`я: "Здоров`яце стан цілісного та гармонійного розвитку пріадаптаціі кожного з органів один до одного. При цьому кожен орган більш ефективно працює в інтересах цілого (організму), ніж в свою користь. Будь-яка хвороба. Це порушення законів життєдіяльності організму, законів природи".

Інші автори, розглядаючи індивідуальне здоров`я, враховують визначення Всесвітньої організації охорони здоров`я і вважають, що індивідуальне здоров`яце стан повного фізичного, душевного, сексуального та соціального благополуччя і здатність пристосовуватися до умов зовнішнього і внутрішнього середовища і природного процесу старіння, а також відсутність хвороби і фізичних дефектів. Але наведене визначення здоров`я повністю виключає розумове благополуччя Слід пам`ятати, що сучасна людина активно творить історію, створює нові форми соціального та економічного укладу на планеті Земля. Але при цьому 90% всіх сучасних чинників ризику існуючих хвороб цивілізації, а також загроза в цілому екологічному благополуччю природи має антропогенне походження, тобто є наслідком творчої цивілізованої діяльності людини. Всі глобальні кризи є похідними від людської діяльності.

Відомий вчений і теоретик медицини А.І. Струков взаемоповьязував поняття здоров`я і свободи людини. Відповідно до його навчання, хворобаце нарушеніянормального (оптимального) способу реалізації потреб (матеріальних, духовних). Здоров`яце нормальний психосоматичний стан і здатність людини оптимально задовольняти свої матеріальні і духовні потреби. Здоров`я і світогляд взаємопов`язані і взаємозумовлені. Струков вважає, що тільки духовний світогляд є головною основою істинного здоров`я.

згідно В.П. Казначеєв, здоров`я слід розглядати як валеологічний процес формування організму і особливості людини.

За А. Маслоу, основними потребами людини є не тільки потреби тіла, а й прагнення до безпеки, надійності, захисту, мати сім`ю, належати до суспільства, клану, друзів, мати повагу, самоповагу, свободу, яка забезпечить повний розвиток своїх талантів т. д.

П.В. Симонов створив триадние структуру основних потреб людини в його актуальному житті:

1.Вітальні (біологічні) потреби.

2.Соціальная потреби.

3. Ідеальні потреби (пізнання навколишнього світу і свого місця в ньому, сенсу і призначення свого існування на землі.

Принципово ці потреби відображають три рівня організації існування людінібіологічній (фізіологічний), свідомий (зверхжіттяінтеграцію людини в соціум), духовний (понад свідомість) духовну культуру.

Згідно з ученням Аристотеля, рослини вегетативну душу, тварини вегетативну і чуттєве, люди вегетативну, чуттєву і раціональну. Нормальнаячеловек має гармонійну цілісність всіх трьох порядків свого існування: фізичного (біологічного), душевного (соціальної адаптації) і духовного (особистої задоволеності.

В.І. Вернадський назвав оболонку землі, де живе людина, ноосферою, а не антропосферою саме тому, що за винятком розуму решта все в людині належить біосфері. За А.А. Ухтомским, людиною неможливо бути, нею тільки можна стати.

Таким чином, починаючи з рівня свідомості, людина існує в двох якісно різних сферах свого існування: адаптаційний і креативному. Першорядне значення в адаптаційного існування набувають фактори зовнішнього середовища: Фізичні, соціальні, екологічні. При цьому людина пристосовується до дії реального навколишнього середовища. У методологічному плані процеси адаптації знайшли своє повне відображення в роботах І.П. Павлова про умовні рефлекси, в біхевіоризм Дж. Уотсона і його схемою Z - R, де кожен стимул або ситуація (Z) відповідає певній поведінці (або реакцііR.

Креативне існування людини, на відміну від адаптаційного, спрямоване на осмислення вищих, відсутніх в мінливій реальності, цінностей і їх практичне досягнення. Швейцарський психолог Ж. Піаже вважає, що в процесі соціалізації людина постійно осмисліваетновие для себе цінності і прагне до практичного досягнення нових для себе цілей. Цей соціальний рух вперед і є креативною діяльністю людини.

Відео: ХВОРОБА І ЗДОРОВ`Я (Ієшуа про зцілення) -ченнелінг

Таким чином, діяльність людини як продукту біологічної та соціальної еволюції спрямована, з одного боку, на адаптацію до умов існування (фізичних і соціальних), а з іншогона творче осмислення життя і постійний рух вперед. Ця діяльність обумовлена фізичним, душевним і духовним здоров`ям.

За Б.М. Чумаковим, здоров`я людини самперед процес збереження і розвитку її психічних і функціональних якостей, оптимальної працездатності та соціальної активності при максимальній тривалості життя.

Фактори, що впливають на здоров`я людини:

1) біологічні можливості;

2) соціальне середовище;

3) природно-кліматичні умови. За даними академіка Ю.П. Лисицина, факторами, що визначають здоров`я, є:

-Здоровий образ жіття5055%;

-Екологічні фактори 15-20%;

Відео: Роберт Адамс - Здоров`я, хвороба і смерть. сатсанг | Аудіокнігa | адвайта | NikOsho

-Спадковість1520%;

-Медіціна1015.

Слід враховувати, що не всі люди, через низький матеріальний рівень життя в змозі використати сучасні досягнення медицини та біології через велику вартість діагностичних та лікувальних методів, здатних поглинути весь бюджет навіть розвинених держав.

У свою чергу надмірне використання ліків (лікарська епідемія) призводить теж кнарушенія здоров`я, зокрема різних проявів алергії.

Людінапредмет вивчення багатьох природних (біологія, антропологія, фізіологія, медицина) і громадських (соціологія, пси хологія, філософія та інші) наук. Але проблема її здоров`я досі монополізована медициною, яка фактично є наукою про хвороби людини.

Процес управління здоров`ям вимагає формування, підтримки і закріплення здоров`я, він складається з таких формальних етапів:

1.Збірання і аналіз інформації про стан об`єкта, його прогнозування.

2.Формування програми дії з предметом, її реалізація.

3.Аналіз адекватності управлінням здоров`ям (зворотний зв`язок).
Створення здорових умов існування людини, які розробляє

гігіенаце пасивно-захисний шлях профілактики захворювань. Активна позиція оздоровлення грунтується на розумінні суті індивідуального здоров`я, здібності людини керувати ним, тобто формувати, розвивати і закріплювати його. Це основна проблема вчення про здоров`я.


Увага, тільки СЬОГОДНІ!
Поділися в соц мережах:
Cхоже